А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я #    библиография



Вернуться на предыдущую страницу

   Антология

   
Олег КОЦАРЕВ — поэт. Родился в 1981 году. Автор книги "Коротке і довге". Лауреат многих литературных премий. Организатор фестивалей искусств "Алькоґолі аванґарду", "Єврослухання 2005". Публиковался в украинских и заграничных журналах. Стихи переводились на русский и английский языки.



Стихотворения были опубликованы в журнале "Дети Ра" № 5  (19), 2006  г.



ЦЕ СЕРЕДИНА РОКУ



* * *

Як грає рояль?
Та трохи тремтить шибка вікна,
Зовсім трохи, якщо прислухатись,
А за склом мерехтять фігури.
Це третій поверх
Це середина року,
Тому і згори, й знизу
Ворушиться зелений кленовий хаос.
Надворі за бежевими
Парканами
Ходить мужик у синіх брюках
Та плюється хлібом на землю,
Всміхнулась бічна цегляна стіна,
Червона, потемніла,
З одним-єдиним віконцем:
Кухнею на шостому поверсі.
Дівчина зі скрипкою йде через двір,
Дівчина боїться мужика,
Дівчина тікає, а мужик у синіх брюках
Женеться й не доганяє,
Рояль дає трохи вищу ноту,
Ніж це було потрібно,
Та ніхто не перейметься, лиш на мить напружиться
М'яз у лівій щоці.
Так і впізнаєш ідеальне суспільство
Чи бодай ідеальний квартал:
Зверху музика,
Знизу крихти,
Хтось в'яже вузли з дівчачих шнурків,
А з далекої кухні на шостому поверсі
Падає пляшка шампанського,
Падає,
Падає —
Й не розбивається.



Робочий день

Порожні глиняні схили над річкою
Підкреслено останніми на сьогодні променями,
Температура так собі мінус сім,
Одне таксі
Й майстерня пожежників.
Сліпучими стежками до річки спускалися
За ввесь день
Зрідка
Запухлий беззубий волоцюга,
Два висмоктані інженери
З поламаними єврейськими бровами
Й троє дітей без рукавичок.
І все.
І це середина зимової п'ятниці!
Науково-дослідні й навчальні інститути!
Дорожні об'яви без читачів!
І лише в леопардовому небі
Пронизливий
Ворон когось попереджує,
А відгукується
Неповноцінний трикутний хлопчик
Із пішохідного мостика.
Останній інженер озирається та зникає,
Качки пірнають у недомерзлу річку
І де ж світлові гармати дисципліни?
Який це на Бога робочий день?



Зима там

Шафа
І лампа
Обійми
Светр
У ковдрі
Колін
Стіна

Ні синє
Вікно
Ні змії
Вгорі
Ні фіалка
В вікні
Не страшна

Хоч місяць кашляв і руки на плечах
Та тіні теплі а промені ґречні
Лампа
Гасне
Фіалка
Квітне

Нас ведуть
До дверей
І говорять
Різне

Світле вікно біжить шпалерами
«Як візьмемо вас так і повернемо».



Дружба

Богдані Матіяш

Хорошу річ подарував
Мій мізантропічний друг:
Комп'ютерну програму —
Довідник телефонів городян!
Я змок під дощем і прийшов додому
Подивитися що воно й як працює
Та загнав у пошукове вікно номер
Шкільного друга Базавлука
Отже:
97-40-52
Та замість Базавлука
Система раптом видала звучне прізвище Хигір
Це ж треба!
Ми ж іще в одинадцятім класі
Гарно спілкувались
І так гарно поділились:
Наш іще один друг Хижняк
Слухав дез-метал
Я слухав блек-метал
А треш-метал слухав Базавлук
І тепер замість нього якийсь Хигір?
Я навіть відчув певний розпач
Оце так сюрприз від подарунку мізантропічного друга!
Хоча що ще чекати від людини
Котра з садистською посмішкою
Колекціонує старовинні фільми
Та кожного ранку
Вологою губкою
Протирає монітор?



Переконливiсть

Гектари сірого світла,
Тонкі та прозорі стеблини,
Видається, що все наближається,
Видається, що все об'єднується.
Вуха кішки тріпотять,
А добрячий шматок води
Навколо дерева — бурштиновий,
Теплі зітхання,
І розчиняють гілки
І тут, і там, і всюди,
Зверху хвилями напливають
Гектари
Переконливості.



Шарфик

Все!
Взимку снігу більш не буде
І пухнасті картинки стають сумні
На горі під соняшним замком
Студентка в пальтечку сидить на траві
Примружиться й малює акварелю
А кози брудні оглядають сапфірами
Усю жовто-чорну охраїну
То й на хорошому
Швидкісному перегоні
Шляхетно налаштований
Молодий штурмовик
Може собі дозволити
Без страху застуди
Висунуть голову з вагонного вікна
А його картатий чорно-білий шарфик
Рветься на волю б'ється як прапор
І слідом за ним
До самого неба
Чистого від літаків
На повен зріст_струнко_стають
Залізничні запахи.