А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я #    библиография



Вернуться на предыдущую страницу

   Антология

   
Роман ТРИФОНОВ — поэт. Родился в 1976 году в Харькове. Автор книги "На кордоні імперій" (1999), соавтор и составитель коллективных сборников "Весло слова" (2000) и "Wесло. Vерсія 2.0" (2003). Преподаватель украинского и старославянского языков.



Стихотворения были опубликованы в журнале "Дети Ра" № 5  (19), 2006  г.



ЗРОБИ ГЛIНТВЕЙН I ТИХО ЗАСПIВАЙ



* * *

На світі вітер, і світ на вітрі,
і цьому вітрові ми підзвітні.
Дивись у простір поміж вітрами:
тут наша бути могла б реклама.
І доки криза за душу візьме,
сни тиражуємо — то наш бізнес.
І множать сили світанки сиві,
бо цьому світові ми властиві.



дніпропетровські камбеки

депортуюсь до міста з доменним ім'ям dp
де колони з дахів проростають немов трава
березневий сніг налітає і що ж тепер
пригортай його пригорщі згадуй упізнавай
сніг вертається також останній камбек зими
я вертаюсь до міста котре мов далекий друг
перехрещуються з хрестами його дими
і триває його повсякденний узвізний рух
це не так уже й мало пульсація цих вітрів
яворницького імідж і глоби локальний світ
цього міста мости з яких кожний мов оберіг
що напружено все вдивляються та й на схід
цього міста дао і шао бао і всякий джаз
його лагідні хвилі і глючне його метро
чи рассвєт чи світанок підноситься над дніпром
і за білим снігом біло квітує час



* * *

Зроби глінтвейн і тихо заспівай.
Останній дощ закінчується стрімко.
На берег свій нас викинув Дунай,
як конкурентів викидають з ринку.
А десь яскравий і натхненний світ
утилізує пластикову тару.
Планети відв'язались від орбіт,
зірки кудлаті збилися в отару.
Стабільні в цьому світі лиш вітри,
та ще в рослинах соків теплі струми,
та ще, можливо, задзеркальний штрих
туманної дороги Харків-Суми.



* * *

Лазерний диск притягально блискучого місяця,
не обертаючись, плавно вичерпує час.
Скільки у світі ще слів неговорених міститься,
що ірреальні без нас.
Можна ховати слова, як закляття у містиці.
Можна, напевне, південні вітри чути в них.
Скільки у світі ще слів неговорених міститься,
непередбачуваних.
Згаяно простір уже без надій на повернення.
Лазерний диск вечорами вимірює нас.
Так залишають стежки між жалючими стернями
вколоті ними не раз.